Тест «Обведи контур» (С. Максименко)

Застосовується для оцінювання наочно-дійового мислення дитини.
Обладнання: малюнки № 5, 5а, 5б, олівець для дитини, ручка для психолога, секундомір.
Запропонуйте дитині розглянути малюнки № 5, 5а, 5б.
Інструкція: «У цьому завданні тобі необхідно з'єднати прямими лініями фігури в нижній частині малюнку так, як це зроблено у верхній частині, точно повторюючи контур на зразку.
Дуже важливо зробити це якнайшвидше і точніше. Усі лінії необхідно намагатися робити прямими і точно з'єднувати кути фігур».
Інтерпретація результатів: оцінюються в підсумку виконання завдання акуратність, точність і швидкість роботи.
Слабкий рівень:лінії на всіх малюнках нерівні, з'єднання не повторюють заданого контуру, на виконання завдання витрачено понад 2 хвилини.
Середній рівень:правильно виконане одне завдання, є нерівності й помилки у двох інших, час роботи - 2 хвилини.
Добрий рівень: правильно виконані перше і друге завдання, є нерівності й невеликі помилки у третьому. Час роботи - до 2 хвилин.
Високий рівень:якщо дитина витратила на виконання всього завдання менше 100 секунд, якщо всі лінії прямі, лежать точно на заданих контурах і точно з'єднують кути фігур - завдання виконане дуже добре і дитина має високий рівень розвитку наочно-дійового мислення.
 

Джерело: Максименко С. Готовність дитини до навчання / Упоряд.: С. Маскименко, К. Максименко, О.Главник. – К. Мікрос-СВС, 2003. – С. 29-30.

Методика «Чобітки» (Н. Гуткіна)

Мета. Виявлення актуального рівня процесу узагальнення у дітей 6–8 років, а також зони його найближчого розвитку. Методика ефективно використовується в індивідуальній роботі з дітьми при поглибленому вивченні мислення дитини.
Обладнання. Таблиця рисунків і картинки, білий аркуш паперу із зображенням двох рядків геометричних фігур.
Інструкція. «Зараз я навчу тебе відгадувати цікаві загадки. Подивись на ці малюнки (Рис. 6. Показується перший рядок у таблиці малюнків): хто тут намальований? (Дитина називає малюнки, а у разі ускладнення психолог допомагає їй.) Правильно, а тепер зверни увагу: у першому рядку звірятка намальовані босоніж і біля них стоїть цифра «0», а у другому рядку всі вони намальовані взутими в чобітки, і біля них стоїть цифра «1». Для того щоб відгадати «загадки», тобі слід запам’ятати: якщо на малюнку фігурку намальовано босоніж, то ти повинен позначити її цифрою «0», а якщо у чобітках, то цифрою «1». Запам’ятав? Повтори, будь ласка (дитина повторює правило)».
Потім дитині пропонується розставити цифри у наступних трьох рядках таблиці. Цей етап розглядається як вивчення та закріплення вивченого матеріалу. Якщо дитина помиляється, психолог знову просить її повторити, показує зразок. Кожну свою відповідь дитина має пояснити. Навчальний етап роботи показує, наскільки швидко дитина засвоює нове правило, чи може застосувати його під час розв’язування задачі. На цьому етапі психолог аналізує усі помилкові відповіді, оскільки характер помилок може показати, чи просто дитина нетвердо запам’ятала правило й плутає, де слід ставити «0», а де «1», чи вона взагалі не застосовує у роботі це правило. Після того як психолог переконався, що дитина навчилася застосовувати правило, якому її навчили, починається етап «відгадування загадок». «Відгадати загадку» – означає правильно позначити фігурки цифрами «0» та «1».
І «загадка» (міститься у 6-му рядку) дає змогу виявити вміння застосовувати правило на новому конкретному матеріалі.
У цьому рядку вперше зустрічається зображення їжачка, якого досі не було, він взутий у чобітки білого кольору. Для успішного розв’язування задачі має відбутися перенесення засвоєного правила щодо позначення фігурок цифрами на новий конкретний матеріал (нова фігурка – у чобітках іншого кольору).
Помилки, що їх припускаються діти при відгадуванні цієї «загадки», бувають найрізноманітнішими. Це може бути незастосування засвоєного правила або ж неправильне використання стосовно тих малюнків, на яких досліджуваний уже тренувався (тобто той самий характер помилок, що й на етапі навчання, хоча саме у цього досліджуваного на етапі навчання могло й не бути помилок), а може бути помилка, викликана відсутністю власне перенесення введеного правила позначення фігурок цифрами на новий конкретний матеріал. Тому у разі неправильного відгадування «загадки» слід проаналізувати характер помилок, щоб не зробити хибного висновку про невміння дитини застосовувати правило на новому конкретному матеріалі.
II «загадка» (міститься у 7-му рядку) дає можливість виявити уміння здійсню¬вати емпіричне узагальнення.
У клітинках цього рядка зображені сніговички, тобто фігурки, які досі в таблиці не зустрічалися. Відрізняються сніговички тим, що у трьох із них є головний убір, а в одного - немає. Дитині пропонується й у цьому разі позначити малюнки цифрами «0» та «1». Щоб упоратися з таким завданням, потрібно порівняти «загадки» І та II й побачити між ними зв'язок. Він полягає в тому, що і в першому, й у другому випадках три фігурки відрізняються від четвертої тим, що у трьох є щось таке, чого не має четверта: у першому випадку - чобітки, у другому -«шляпи».
 
Рис.6
Але, щоб зрозуміти, що різні предмети на головах сніговичків - такі самі «шляпи», дитина має зробити емпіричне узагальнення. Такому узагальненню по¬винно сприяти те, що на голові у першого сніговичка справжня шляпа, що дає установку на розглядання інших предметів саме у такому контексті. Оскільки у «загадці» із сніговичками досліджуваному потрібно розставити цифри «0» та «1», то йому слід припустити, що орієнтиром для цього повинна слугувати наявність чи відсутність капелюха, як у попередній «загадці» таким орієнтиром була наявність чи відсутність чобітків. Якщо при порівнянні «загадок» І та II дитина виокремлювала відмітні ознаки-орієнтири, які допомагали розгадати загадку, і змогла здійснити перенесення засвоєного нею правила позначення фігурок з однієї конкретної ознаки на іншу (із чобітків на капелюхи), то вона «загадку» відгадує.
Під час аналізу результатів насамперед виникає запитання, за рахунок чого дитина здійснює перенесення правила позначення фігурок з однієї ознаки на іншу. Чи пояснюється таке перенесення правила емпіричним узагальненням відмітних ознак – і чобітки, і капелюхи є деталями одягу, або ж змістовою абстракцією, тобто виявленням принципу розв'язання цілого класу задач – яке полягає в орієнтації на сам факт наявності або ж відсутності відмітної ознаки незалежно від форми її прояву? Відповісти на це запитання допомагають такі дві «загадки».
ІІІ та IV «загадки» надруковані на окремому аркуші паперу і являють собою ряд геометричних фігур (Рис. 6а); вони дають змогу з’ясувати, чи може дитина розв’язати задачу, яка вимагає мислення на абстрактному рівні. Зображені геометричні фігури розрізняються за ознакою наявності або відсутності штрихування.
Якщо досліджуваний у II «загадці» відкрив для себе загальний принцип розв’язування таких задач, абстрагуючись від конкретної форми відмітної ознаки як від несуттєвого моменту, то він легко впорається і з цими новими завданнями. Можливий варіант, коли відгадування II «загадки» здійснюється внаслідок емпіричного узагальнення відмітних ознак, а у III та IV «загадках» досліджуваний знаходить принцип розв’язування усього класу таких задач, тобто піднімається на рівень абстрактного мислення. Тим дітям, які «відгадали II загадку» за допомогою емпіричного узагальнення відмітних ознак, щоб відгадати «загадки» III та IV, необхідно побачити зв’язок між ними й попередніми, який полягає у тому, що зображення конкретних персонажів і геометричні фігури різняться між собою (усередині кожної «загадки») за однією ознакою, яка щоразу змінюється. Наступним кроком досліджуваного має бути розуміння, що для розв’язування задачі форма відмітної ознаки є несуттєвим моментом, а важливим є сам факт наявності або відсутності ознаки. Таким чином дитина переходить на рівень теоретичного мислення, де вона, абстрагуючись від форми відмітної ознаки та орієнтуючись тільки на факт її наявності або відсутності, доходить до виявлення принципу розв’язування цілого класу задач.
 
Рис. 6а
Обробка результатів
Обробка результатів методики проводиться кількісно та якісно. На етапі навчання кожна неправильна відповідь оцінюється в 1 бал. Неправильно «відгадана» також оцінюється в 1 бал, а правильно – в 0 балів, потім обчислюється сумарний бал за всіма чотирма «загадками» (етап навчання не враховується). Чим гірше впоралася дитина із завданням, тим більшим виявиться сумарний бал. Якісний аналіз помилок дає змогу краще зрозуміти причину неуспіху досліджуваного у тому чи іншому завданні й з'ясувати, яке навчання необхідне йому для оволодіння тією чи іншою мисленнєвою операцією.
Інтерпретація має такий вигляд.
Розв’язано всі 4 задачі – високий рівень емпіричного узагальнення, здатність розв’язувати задачі на абстрактному рівні.
Розв’язано 1-шу і 2-гу задачі самостійно, 3-тю та 4-ту – з допомогою – сформоване вміння здійснювати емпіричне узагальнення, але виникають труднощі з перенесенням правила позначення з однієї ознаки на іншу при абстрагуванні.
Розв’язано 1-шу задачу самостійно, а останні 3 – із допомогою – уміння працювати за правилом; здатність до емпіричного узагальнення тільки з допомогою дорослого.
Не розв’язано жодної задачі самостійно - уміння працювати за правилом сформоване недостатньо, функція емпіричного узагальнення не сформована.

Джерело: Коробко С.Л. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник / С.Л.Коробко, О.І.Коробко. – К.: Літера ЛТД, 2006. – С. 139-143.

Тест Тулуз-Пьєрона

Мета. Виміряти швидкісні характеристики психічних процесів, обсяг та якості довільної уваги (концентрацію, стійкість, розподіл, переключення); виявити порушення уваги, що має нейрофізіологічну основу (ММД). Отримати інформацію про такі характеристики працездатності, як стомлюваність, тривалість циклу стійкої працездатності, періодичність відволікань і перепадів у швидкості роботи. З’ясувати особливості відхилень у функціонуванні мозку (чи тип ММД) для оптимізації наступної корекційної роботи з дитиною.
Обладнання. Бланк відповідей (Рис.7) і ручка (або олівець) для дитини, прозорий «ключ» до бланка для експериментатора, фломастер, секундомір.
Інструкція. «Подивись уважно на цей аркуш із квадратиками. У лівому верхньому кутку окремо зображено два квадратики (показати на бланку) – це квадратики-зразки. З ними треба порівнювати квадратики, намальовані у наступному рядку (показати на бланку). Спочатку спробуємо виконати завдання на цьому тренувальному рядку». Показуючи на перший квадратик тренувального рядка, запитати: «Цей квадратик схожий на який-небудь зі зразків (показати)?» Вислухати відповіді. Пояснити, чому не схожий: «У зразку лівий бік замальований, а тут правий».
Потім продовжуйте: «Коли квадратик не схожий на зразки, його треба підкреслити (показати на бланку)». Покажіть на наступний квадратик тренувального рядка: «А цей точно схожий на який-небудь із зразків? Так. Тоді його треба закреслити вертикальною рискою (показати на бланку)». Аналогічно запитуйте про кожен квадратик тренувального рядка, зображений на дошці «Схожий? Не схожий?» і «Що робимо: закреслюємо? Підкреслюємо?»
Після розбору прикладу, наведеного у тренувальному рядку, переконайтеся, що дитина зрозуміла зміст завдання. Якщо дитина не може правильно зрозуміти інструкцію, поясніть ще раз і зробіть для себе позначку, щоб надалі з’ясувати причину. Таких причин може бути кілька. Як правило, додаткові пояснення потрібні:
•    дітям-кінестетикам;
•    дітям, що мають значні порушення уваги й саморегуляції у зв’язку з ММД;
•    дітям із порушеннями зорово-моторної координації;
•    дітям із порушеннями зорового аналізу;
•    підвищено-тривожним дітям;
•    інфантильним дітям;
•    дітям, що мають легке органічне ураження лобових відділів головного мозку (ці діти не здатні виконувати інвертовані дії: викреслювати ті квадратики, що схожі на зразки, і підкреслювати несхожі; вони роблять усе навпаки).
Попередьте дитину, якщо вона помилилася під час виконання завдання на тренувальному рядку: «Не хвилюйся, ми тільки вчимося».
Далі треба продовжити інструктування: «Тепер, коли я скажу «Почали!», ми виконуватимемо завдання. Працюватимемо точно за часом. На кожен рядок я даватиму одну хвилину. За одну хвилину можна не встигнути зробити весь рядок. Хтось робить стільки (показати пів рядка), хтось – стільки (показати). Не треба квапитися, треба працювати уважно!
Як тільки пройде хвилина, я скажу: «Стій! Пішов другий рядок». Ти відразу переносиш руку (показати на бланку) і починаєш робити наступний рядок.
Працюй далі. Пройде ще хвилина, і я скажу: «Стій! Пішов третій рядок». Відразу перенось руку і починай третій рядок (показати). І так ми зробимо 10 рядків. Порівнювати потрібно з цими самими квадратиками (показати на квадратики-зразки), робити все те саме, що ти щойно робив: так само закреслювати й підкреслювати. Зрозуміло?»
Якщо дитині все зрозуміло, скажіть: «Тепер візьми ручку, постав руку на перший рядок і почали».
По закінченні 10 хвилин: «Стоп! Усю роботу закінчили, ручку поклади. Відпочинь, помахай руками».
Кінестетики й високотривожні діти після додаткового пояснення зазвичай успішно справляються із завданням. У процесі роботи всіх дітей необхідно хвалити й підбадьорювати. Тих, хто помилився на тренувальному рядку і розхвилювався, заспокойте, сказавши, що нічого поганого у цьому немає. Під час виконання власне завдання обов'язково повторюйте дітям: «Молодець, добре працюєш». До кінця роботи підбадьорюйте: «Молодець. Уже небагато залишилося».
Опрацювання й інтерпретація результатів
Для опрацювання й інтерпретування результатів рекомендується використовувати підхід Л. Ясюкової. Опрацювання результатів тестування значно спрощується за допомогою накладання на бланк «ключа», виготовленого із прозорого матеріалу. На «ключі» кружками виділені місця, усередині яких повинні виявитися закреслені квадратики. Поза кружками всі квадратики мають бути підкреслені.
Для кожного рядка підраховується:
1)    загальна кількість опрацьованих квадратиків (зокрема й помилки);
2)    кількість помилок.
Помилками вважаються неправильна обробка (коли всередині маркера квадратик підкреслять, а поза ним закреслять), будь-які виправлення й пропуски (коли квадратик узагалі не оброблений).
Обов’язковим є розрахунок двох показників: швидкість виконання тесту й точність виконання тесту (чи показника концентрації уваги).
Швидкість виконання тесту:
         

де V – швидкість; а – середня кількість помилок у рядку; п – кількість робочих рядків; уі – кількість помилок у рядку.
Так знаходиться відношення правильно оброблених знаків до загальної кількості оброблених знаків.
Бланк відповідей
 
Рис.7
Рівень розвитку швидкості опрацювання інформації й уважності визначається порівнянням кількісних значень цих показників у даної дитини з нормативними даними.

Джерело: Коробко С.Л. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник / С.Л. Коробко, О.І. Коробко. – К.: Літера ЛТД, 2006. – С. 210-213.